Библия, Евангелие, поиск по Библии. Деяния, глава 14

Поиск по Библии

1. §В Иконии они вошли вместе в Иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество Иудеев и Еллинов.
УПО: І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.
KJV: And it came to pass in Iconium, that they went both together into the synagogue of the Jews, and so spake, that a great multitude both of the Jews and also of the Greeks believed.

2. А неверующие Иудеи возбудили и раздражили против братьев сердца язычников.
УПО: Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.
KJV: But the unbelieving Jews stirred up the Gentiles, and made their minds evil affected against the brethren.

3. Впрочем они пробыли [здесь] довольно времени, смело действуя о Господе, Который, во свидетельство слову благодати Своей, творил руками их знамения и чудеса.
УПО: Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.
KJV: Long time therefore abode they speaking boldly in the Lord, which gave testimony unto the word of his grace, and granted signs and wonders to be done by their hands.

4. Между тем народ в городе разделился: и одни были на стороне Иудеев, а другие на стороне Апостолов.
УПО: А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.
KJV: But the multitude of the city was divided: and part held with the Jews, and part with the apostles.

5. Когда же язычники и Иудеи со своими начальниками устремились на них, чтобы посрамить и побить их камнями,
УПО: Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,
KJV: And when there was an assault made both of the Gentiles, and also of the Jews with their rulers, to use them despitefully, and to stone them,

6. они, узнав [о сем], удалились в Ликаонские города Листру и Дервию и в окрестности их,
УПО: то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,
KJV: They were ware of it, and fled unto Lystra and Derbe, cities of Lycaonia, and unto the region that lieth round about:

7. и там благовествовали.
УПО: і Євангелію там звіщали.
KJV: And there they preached the gospel.

8. §В Листре некоторый муж, не владевший ногами, сидел, будучи хром от чрева матери своей, и никогда не ходил.
УПО: А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
KJV: And there sat a certain man at Lystra, impotent in his feet, being a cripple from his mother's womb, who never had walked:

9. Он слушал говорившего Павла, который, взглянув на него и увидев, что он имеет веру для получения исцеления,
УПО: Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
KJV: The same heard Paul speak: who stedfastly beholding him, and perceiving that he had faith to be healed,

10. сказал громким голосом: тебе говорю во имя Господа Иисуса Христа: стань на ноги твои прямо. И он тотчас вскочил и стал ходить.
УПО: то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...
KJV: Said with a loud voice, Stand upright on thy feet. And he leaped and walked.

11. Народ же, увидев, что сделал Павел, возвысил свой голос, говоря по-ликаонски: боги в образе человеческом сошли к нам.
УПО: А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...
KJV: And when the people saw what Paul had done, they lifted up their voices, saying in the speech of Lycaonia, The gods are come down to us in the likeness of men.

12. И называли Варнаву Зевсом, а Павла Ермием, потому что он начальствовал в слове.
УПО: І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.
KJV: And they called Barnabas, Jupiter; and Paul, Mercurius, because he was the chief speaker.

13. Жрец же [идола] Зевса, находившегося перед их городом, приведя к воротам волов и [принеся] венки, хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.
УПО: А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.
KJV: Then the priest of Jupiter, which was before their city, brought oxen and garlands unto the gates, and would have done sacrifice with the people.

14. Но Апостолы Варнава и Павел, услышав [о сем], разодрали свои одежды и, бросившись в народ, громогласно говорили:
УПО: Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи
KJV: Which when the apostles, Barnabas and Paul, heard of, they rent their clothes, and ran in among the people, crying out,

15. мужи! что вы это делаете? И мы -- подобные вам человеки, и благовествуем вам, чтобы вы обратились от сих ложных к Богу Живому, Который сотворил небо и землю, и море, и все, что в них,
УПО: та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
KJV: And saying, Sirs, why do ye these things? We also are men of like passions with you, and preach unto you that ye should turn from these vanities unto the living God, which made heaven, and earth, and the sea, and all things that are therein:

16. Который в прошедших родах попустил всем народам ходить своими путями,
УПО: За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,
KJV: Who in times past suffered all nations to walk in their own ways.

17. хотя и не переставал свидетельствовать о Себе благодеяниями, подавая нам с неба дожди и времена плодоносные и исполняя пищею и веселием сердца наши.
УПО: але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.
KJV: Nevertheless he left not himself without witness, in that he did good, and gave us rain from heaven, and fruitful seasons, filling our hearts with food and gladness.

18. И, говоря сие, они едва убедили народ не приносить им жертвы и идти каждому домой. Между тем, как они, оставаясь там, учили,
УПО: І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.
KJV: And with these sayings scarce restrained they the people, that they had not done sacrifice unto them.

19. §из Антиохии и Иконии пришли некоторые Иудеи и, когда [Апостолы] смело проповедывали, убедили народ отстать от них, говоря: они не говорят ничего истинного, а все лгут. И, возбудив народ, побили Павла камнями и вытащили за город, почитая его умершим.
УПО: А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...
KJV: And there came thither certain Jews from Antioch and Iconium, who persuaded the people, and having stoned Paul, drew him out of the city, supposing he had been dead.

20. Когда же ученики собрались около него, он встал и пошел в город, а на другой день удалился с Варнавою в Дервию.
УПО: Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.
KJV: Howbeit, as the disciples stood round about him, he rose up, and came into the city: and the next day he departed with Barnabas to Derbe.

21. Проповедав Евангелие сему городу и приобретя довольно учеников, они обратно проходили Листру, Иконию и Антиохию,
УПО: І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,
KJV: And when they had preached the gospel to that city, and had taught many, they returned again to Lystra, and to Iconium, and Antioch,

22. утверждая души учеников, увещевая пребывать в вере и [поучая], что многими скорбями надлежит нам войти в Царствие Божие.
УПО: душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.
KJV: Confirming the souls of the disciples, and exhorting them to continue in the faith, and that we must through much tribulation enter into the kingdom of God.

23. Рукоположив же им пресвитеров к каждой церкви, они помолились с постом и предали их Господу, в Которого уверовали.
УПО: І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.
KJV: And when they had ordained them elders in every church, and had prayed with fasting, they commended them to the Lord, on whom they believed.

24. Потом, пройдя через Писидию, пришли в Памфилию,
УПО: Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;
KJV: And after they had passed throughout Pisidia, they came to Pamphylia.

25. и, проповедав слово Господне в Пергии, сошли в Атталию;
УПО: і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,
KJV: And when they had preached the word in Perga, they went down into Attalia:

26. а оттуда отплыли в Антиохию, откуда были преданы благодати Божией на дело, которое и исполнили.
УПО: а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.
KJV: And thence sailed to Antioch, from whence they had been recommended to the grace of God for the work which they fulfilled.

27. Прибыв туда и собрав церковь, они рассказали всё, что сотворил Бог с ними и как Он отверз дверь веры язычникам.
УПО: А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.
KJV: And when they were come, and had gathered the church together, they rehearsed all that God had done with them, and how he had opened the door of faith unto the Gentiles.

28. И пребывали там немалое время с учениками.
УПО: І перебували вони немалий час із учнями.
KJV: And there they abode long time with the disciples.

<< Предыдущая глава // Следующая глава >>