Clicky

Библия, Евангелие, поиск по Библии. Деяния, глава 16

Новый Завет > Книга Деяния > Глава 16

1. §Дошел он до Дервии и Листры. И вот, там был некоторый ученик, именем Тимофей, которого мать была Иудеянка уверовавшая, а отец Еллин,
УПО: І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.
KJV: Then came he to Derbe and Lystra: and, behold, a certain disciple was there, named Timotheus, the son of a certain woman, which was a Jewess, and believed; but his father was a Greek:

2. и о котором свидетельствовали братия, находившиеся в Листре и Иконии.
УПО: Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.
KJV: Which was well reported of by the brethren that were at Lystra and Iconium.

3. Его пожелал Павел взять с собою; и, взяв, обрезал его ради Иудеев, находившихся в тех местах; ибо все знали об отце его, что он был Еллин.
УПО: Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.
KJV: Him would Paul have to go forth with him; and took and circumcised him because of the Jews which were in those quarters: for they knew all that his father was a Greek.

4. Проходя же по городам, они предавали [верным] соблюдать определения, постановленные Апостолами и пресвитерами в Иерусалиме.
УПО: Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.
KJV: And as they went through the cities, they delivered them the decrees for to keep, that were ordained of the apostles and elders which were at Jerusalem.

5. И церкви утверждались верою и ежедневно увеличивались числом.
УПО: А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.
KJV: And so were the churches established in the faith, and increased in number daily.

6. §Пройдя через Фригию и Галатийскую страну, они не были допущены Духом Святым проповедывать слово в Асии.
УПО: А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.
KJV: Now when they had gone throughout Phrygia and the region of Galatia, and were forbidden of the Holy Ghost to preach the word in Asia,

7. Дойдя до Мисии, предпринимали идти в Вифинию; но Дух не допустил их.
УПО: Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
KJV: After they were come to Mysia, they assayed to go into Bithynia: but the Spirit suffered them not.

8. Миновав же Мисию, сошли они в Троаду.
УПО: Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.
KJV: And they passing by Mysia came down to Troas.

9. И было ночью видение Павлу: предстал некий муж, Македонянин, прося его и говоря: приди в Македонию и помоги нам.
УПО: І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!
KJV: And a vision appeared to Paul in the night; There stood a man of Macedonia, and prayed him, saying, Come over into Macedonia, and help us.

10. После сего видения, тотчас мы положили отправиться в Македонию, заключая, что призывал нас Господь благовествовать там.
УПО: Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.
KJV: And after he had seen the vision, immediately we endeavoured to go into Macedonia, assuredly gathering that the Lord had called us for to preach the gospel unto them.

11. Итак, отправившись из Троады, мы прямо прибыли в Самофракию, а на другой день в Неаполь,
УПО: Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,
KJV: Therefore loosing from Troas, we came with a straight course to Samothracia, and the next day to Neapolis;

12. оттуда же в Филиппы: это первый город в той части Македонии, колония. В этом городе мы пробыли несколько дней.
УПО: звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.
KJV: And from thence to Philippi, which is the chief city of that part of Macedonia, and a colony: and we were in that city abiding certain days.

13. В день же субботний мы вышли за город к реке, где, по обыкновению, был молитвенный дом, и, сев, разговаривали с собравшимися [там] женщинами.
УПО: Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.
KJV: And on the sabbath we went out of the city by a river side, where prayer was wont to be made; and we sat down, and spake unto the women which resorted thither.

14. И одна женщина из города Фиатир, именем Лидия, торговавшая багряницею, чтущая Бога, слушала; и Господь отверз сердце ее внимать тому, что говорил Павел.
УПО: Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
KJV: And a certain woman named Lydia, a seller of purple, of the city of Thyatira, which worshipped God, heard us: whose heart the Lord opened, that she attended unto the things which were spoken of Paul.

15. Когда же крестилась она и домашние ее, то просила нас, говоря: если вы признали меня верною Господу, то войдите в дом мой и живите [у] [меня]. И убедила нас.
УПО: А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.
KJV: And when she was baptized, and her household, she besought us, saying, If ye have judged me to be faithful to the Lord, come into my house, and abide there. And she constrained us.

16. §Случилось, что, когда мы шли в молитвенный дом, встретилась нам одна служанка, одержимая духом прорицательным, которая через прорицание доставляла большой доход господам своим.
УПО: І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.
KJV: And it came to pass, as we went to prayer, a certain damsel possessed with a spirit of divination met us, which brought her masters much gain by soothsaying:

17. Идя за Павлом и за нами, она кричала, говоря: сии человеки -- рабы Бога Всевышнего, которые возвещают нам путь спасения.
УПО: Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!
KJV: The same followed Paul and us, and cried, saying, These men are the servants of the most high God, which shew unto us the way of salvation.

18. Это она делала много дней. Павел, вознегодовав, обратился и сказал духу: именем Иисуса Христа повелеваю тебе выйти из нее. И [дух] вышел в тот же час.
УПО: І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.
KJV: And this did she many days. But Paul, being grieved, turned and said to the spirit, I command thee in the name of Jesus Christ to come out of her. And he came out the same hour.

19. Тогда господа ее, видя, что исчезла надежда дохода их, схватили Павла и Силу и повлекли на площадь к начальникам.
УПО: А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.
KJV: And when her masters saw that the hope of their gains was gone, they caught Paul and Silas, and drew them into the marketplace unto the rulers,

20. И, приведя их к воеводам, сказали: сии люди, будучи Иудеями, возмущают наш город
УПО: Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
KJV: And brought them to the magistrates, saying, These men, being Jews, do exceedingly trouble our city,

21. и проповедуют обычаи, которых нам, Римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.
УПО: і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.
KJV: And teach customs, which are not lawful for us to receive, neither to observe, being Romans.

22. Народ также восстал на них, а воеводы, сорвав с них одежды, велели бить их палками
УПО: І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.
KJV: And the multitude rose up together against them: and the magistrates rent off their clothes, and commanded to beat them.

23. и, дав им много ударов, ввергли в темницу, приказав темничному стражу крепко стеречь их.
УПО: І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.
KJV: And when they had laid many stripes upon them, they cast them into prison, charging the jailor to keep them safely:

24. Получив такое приказание, он ввергнул их во внутреннюю темницу и ноги их забил в колоду.
УПО: Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.
KJV: Who, having received such a charge, thrust them into the inner prison, and made their feet fast in the stocks.

25. §Около полуночи Павел и Сила, молясь, воспевали Бога; узники же слушали их.
УПО: А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.
KJV: And at midnight Paul and Silas prayed, and sang praises unto God: and the prisoners heard them.

26. Вдруг сделалось великое землетрясение, так что поколебалось основание темницы; тотчас отворились все двери, и у всех узы ослабели.
УПО: І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...
KJV: And suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken: and immediately all the doors were opened, and every one's bands were loosed.

27. Темничный же страж, пробудившись и увидев, что двери темницы отворены, извлек меч и хотел умертвить себя, думая, что узники убежали.
УПО: Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.
KJV: And the keeper of the prison awaking out of his sleep, and seeing the prison doors open, he drew out his sword, and would have killed himself, supposing that the prisoners had been fled.

28. Но Павел возгласил громким голосом, говоря: не делай себе никакого зла, ибо все мы здесь.
УПО: А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!
KJV: But Paul cried with a loud voice, saying, Do thyself no harm: for we are all here.

29. Он потребовал огня, вбежал [в темницу] и в трепете припал к Павлу и Силе,
УПО: Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.
KJV: Then he called for a light, and sprang in, and came trembling, and fell down before Paul and Silas,

30. и, выведя их вон, сказал: государи [мои]! что мне делать, чтобы спастись?
УПО: І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?
KJV: And brought them out, and said, Sirs, what must I do to be saved?

31. Они же сказали: веруй в Господа Иисуса Христа, и спасешься ты и весь дом твой.
УПО: А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.
KJV: And they said, Believe on the Lord Jesus Christ, and thou shalt be saved, and thy house.

32. И проповедали слово Господне ему и всем, бывшим в доме его.
УПО: І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.
KJV: And they spake unto him the word of the Lord, and to all that were in his house.

33. И, взяв их в тот час ночи, он омыл раны их и немедленно крестился сам и все [домашние] его.
УПО: І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.
KJV: And he took them the same hour of the night, and washed their stripes; and was baptized, he and all his, straightway.

34. И, приведя их в дом свой, предложил трапезу и возрадовался со всем домом своим, что уверовал в Бога.
УПО: І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.
KJV: And when he had brought them into his house, he set meat before them, and rejoiced, believing in God with all his house.

35. §Когда же настал день, воеводы послали городских служителей сказать: отпусти тех людей.
УПО: А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!
KJV: And when it was day, the magistrates sent the serjeants, saying, Let those men go.

36. Темничный страж объявил о сем Павлу: воеводы прислали отпустить вас; итак выйдите теперь и идите с миром.
УПО: І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!
KJV: And the keeper of the prison told this saying to Paul, The magistrates have sent to let you go: now therefore depart, and go in peace.

37. Но Павел сказал к ним: нас, Римских граждан, без суда всенародно били и бросили в темницу, а теперь тайно выпускают? нет, пусть придут и сами выведут нас.
УПО: А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!
KJV: But Paul said unto them, They have beaten us openly uncondemned, being Romans, and have cast us into prison; and now do they thrust us out privily? nay verily; but let them come themselves and fetch us out.

38. Городские служители пересказали эти слова воеводам, и те испугались, услышав, что это Римские граждане.
УПО: Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.
KJV: And the serjeants told these words unto the magistrates: and they feared, when they heard that they were Romans.

39. И, придя, извинились перед ними и, выведя, просили удалиться из города.
УПО: І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.
KJV: And they came and besought them, and brought them out, and desired them to depart out of the city.

40. Они же, выйдя из темницы, пришли к Лидии и, увидев братьев, поучали их, и отправились.
УПО: І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.
KJV: And they went out of the prison, and entered into the house of Lydia: and when they had seen the brethren, they comforted them, and departed.

<< Предыдущая глава // Следующая глава >>