Як бути миротворцем?

Вітаю, Аліно!

Питання про те, чи буде коли-небудь повний мир у світі без війни, можна вважати фантастичним. Це стосується не тільки політичного та суспільного рівня, але й біблійського. В апокаліптичній літературі Святого Письма йдеться про війни, катастрофи та інші катаклізми перед кінцем світу. Загалом, війни існуватимуть, доки існує світ.

Проте, війна подібна до хвороби. Ми знаємо, що хвороби існують і будуть існувати, незалежно від розвитку людства та медицини. Але це не означає, що ми миримося з хворобами, не лікуємо їх і не боремося з ними. Існує постійна боротьба між хворобами і медициною. Те саме можна сказати про війни: ймовірно, вони будуть на Землі, оскільки люди грішні, вороги не заспокоюються і жадібні до загарбань, але це не означає, що ми повинні здаватися і припиняти боротьбу за мир.

Термінологія може призводити до багатьох непорозумінь. Тому важливо з`ясувати можливі ролі і біблійну позицію для них.
Якщо хтось нападає, він стає агресором і бере участь у війні. Але також той, хто захищається і стає жертвою агресії, також бере участь у війні. Війна впливає на обидві сторони. Однак заклик до припинення участі в війні має бути спрямований на агресора, а не на жертву, для якої війна є справедливим захистом. Нерозуміння цього факту призводить до постійних непорозумінь.

Можна знайти аналогію у зґвалтуванні. Формально, як нападник, так і жертва беруть участь у зґвалтуванні. Але заклик до припинення участі в цьому злочині має бути спрямований на зґвалтувальника, а не на жертву. Звідси випливає, що заклики до миру мають бути спрямовані на агресора, а не на обидві сторони. Агресор повинен стати миротворцем зараз і тут. Жертва стане миротворцем після того, як захистить себе.

Чи має жертва захищати себе, з точки зору Біблії?

23 Коли дівчина буде заручена чоловікові, і спіткає її хто в місті, і ляже з нею,
24 то виведете їх обох до брами того міста, і вкаменуєте їх камінням, і вони помруть, ту дівчину за те, що не кричала в місті, а того чоловіка за те, що збезчестив жінку свого ближнього, і вигубиш зло серед себе.
25 А як хто на полі спіткає заручену дівчину, і схопить її та й ляже з нею, то помре той чоловік, що ліг із нею, він сам,
26 а тій дівчині не зробиш нічого, нема тій дівчині смертельного гріха, бо це таке, як повстане хто на свого ближнього й уб`є його, така це річ.
27 Бо в полі він спіткав її, кричала та заручена дівчина, та не було кому врятувати її.
(Повт.22:23-27)

Супротив агресії - це є біблійний принцип. Дівчина має захищати себе, як можливо в тих умовах. Біблія не вчить потуранню злу, навпаки суспільство має викорінювати зло серед себе. Зло має бути зупинене, а потім вже відновлюється баланс миру. Кривдник винуватий і суспільство має це вказати. Жертва має чинити супротив. Якщо жертва могла вчинити хоч якийсь супротив і не вчинила, то тоді запитання з`являються до позиції жертви, може вона була згодна.

Коли читаємо у пророків чи загалом у Святому Письмі про якийсь майбутній «загальносвітовий мир і добробут», то це належить розуміти в тому самому ключі, як і інші пророцтва про Царство Боже. Тобто, те Царство, в якому вже будуть знищені всі наслідки людських гріхів, включно з головним – смертю. 

Ось, приміром, пророк Ісая пише про майбутнього «Князя миру» таке пророцтво: «Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його Царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки» (Іс 9:5-6).

Подібно пророк Осія, який жив і діяв більш-менш у тому самому часі, що й пророк Ісая, пише у своїй книзі: «І станеться: того часу, – слово Господнє…: Я вчиню для них умову з диким звірем, з птаством небесним і з тим, що по землі плазує. Лук, меч, війну – я з землі знищу і дам лежати їм безпечно. Я заручу тебе собі навіки, я заручу тебе собі в справедливості й у праві, в ласкавості й у любові» (Ос 2:18,20-21).

Так само, пророк Наум пророкує про майбутнього вісника «Доброї Новини», який одночасно принесе мир: «Ось на горах ноги посла доброї новини, що мир оповіщає!» (На 2:1).

Саме Христос приніс світу той обіцяний мир. «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Йн 14:27). Це – завдаток миру вічного, есхатологічного, того, який наповнює Царство Боже, Царство любові і миру. 

Його передсмак можуть досвідчити лише ті, які живуть з Христом і у Христі, тобто у Божій благодаті. Навіть коли у світі тривають війни, несправедливість і смерть. 

Апостол Павло про це писатиме в своєму Посланні до Ефесян: «Тепер же в Христі Ісусі, ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою. Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу… Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі» (Еф 2:13-14,17-18). Взагалі, Апостол Павло нагадує, що наш Бог є «Богом любови та миру» (2 Кор 13:11).

Поки ж живемо тут, де у світі немає повного миру, поки захищаємо свою свободу і свій мир, тобто боремося за справедливий мир, маємо обов’язок, вірячи в Бога, жити з Ним у мирі і чинити добро, тобто примножувати мир.

До цього закликає автор Послання до Євреїв: «Нехай Бог миру, що підняв з мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, – Господа нашого Ісуса, – зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами» (Євр 13:20-21). І не покидати надії, що «Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами» (Рим 16:20).

Саме в такому сенсі належить розуміти заклик Христа до його учнів в Нагірній проповіді: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт 5:9).

У єврейській традиції справедливих називали «синами Божими», причому не лише тих, які були єврейського походження, але і представників інших народів. Згідно тієї ж традиції, Бог остаточно оголосить це всім народам підчас Останнього Суду. Рабини, однак, почали тлумачити це «творення миру», тобто впровадження у суспільстві «шалому», як збільшення добробуту і загалом – добра, і це означало «брак війни» і «турбота про мир», а це завдання лежить передусім на земній владі, але теж у певній мірі на всіх людях.

Християни натомість почали це розуміти у контексті братерської любові та милосердя. Власне, відсутність любові, тобто ненависть, і призводить, між іншим, до воєн. У певному сенсі, захист свого народу, своєї країни, навіть воєнний, коли вже вичерпалися інші можливості, і є «працею на мир», є проявом любові до своїх родин, свого народу, врешті – до миру.

Бути миротворцем - це дія, коли я не покидаю егоїстично напризволяще своїх ближніх, щоб їх поневолив агресор, але стаю на їхній захист, бо прагну, щоб вони врешті жили у свободі і мирі.

Колись псалмопівець пов’язав в одне ціле такі поняття як: мир, правду, справедливість, милосердя, спасіння, вірність і щастя:

8 Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасіння Своє,
9 нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він Мир! народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються!
10 Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в нашій землі.
11 Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються,
12 правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає.
13 І Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій.
14 Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить.
(Пс.84:8-14)

З повагою,
Олексій